Сьогодні в Україні існує чимало соціальних проблем, що виникають як наслідок змін у суспільстві, що розвивається. Однією з болючих проблем залишається ситуація стосовно дітей-сиріт. Лише на Львівщині є 33 школи-інтернати, у яких навчається 6037 учнів. З них 2628 - це діти-сироти і діти без батьківського піклування. Простежується невтішна тенденція: щороку чисельність таких дітей зростає. За останні п’ять років кількість дітей цієї категорії збільшилась на 853 (32%).
Виховання в державних інтернатних закладах забезпечує лише певною мірою безпроблемне існування в матеріальному плані. Це є система радянського зразка, яка на даному етапі розвитку українського суспільства пережила себе. Після закінчення навчання в інтернаті директори лобіюють подальше навчання випускників у закладах, які обираються дітьми, - вузах чи профтехучилищах. Кожній дитині-сироті, коли вона залишає інтернат, належиться матеріальна і фінансова допомога. Дитині виділяється майже 1000 грн. грошової допомоги. Адміністрація вручає комплект постільної білизни, забезпечує зимовим одягом, віддає той, який дитина мала в інтернаті. Крім того, купується у межах 300-350 грн. вбрання для випускного. Також для дітей-сиріт, котрих прийняли до інтернату, відкривають спеціальний рахунок, на який виділяється матеріальна допомога (зараз це 89 грн. щомісяця). Після закінчення інтернату випускник отримує ці кошти. Але не всім сиротам щастить виховуватися у зразкових інтернатах, що дотримуються законодавства.
Покидаючи стіни школи-інтернату дитина живе з усвідомленням того, що за неї хтось подбає. Проте одразу після завершення навчання розпочинається реальне життя в якому діти - сироти стикаються з багатьма проблемами основними з яких є:
- недостатній рівень готовності та адаптації у реальному житті;
- брак адекватних зразків поведінки;
- наявність обмежених можливостей до здорової реалізації свого потенціалу;
- низький рівень прикладних знань по завершенню школи-інтернату;
- стикаються із жорстокою конкуренцією, яку не витримують спочатку у навчальних закладах, а згодом і на ринку праці.
Подолати ці проблеми самостійно дітям є практично неможливо. Маючи п’ятирічний досвід праці у лідерських програмах (ЛШМЛ ,«Голос майбутнього»УКУ, дистанційної програми для слабочуючих «Основні принципи успішного життя»), а також трьохрічний досвід праці з старшокласниками шкіл-інтернатів у програмі Академії Лідерства «Обери своє майбутнє» Центром Мирянського Лідерства було вивчене середовище та потреби дітей у школах-інтернатах, тому виникла інноваційна ідея створення другого рівня проекту(в якому активну участь беруть учасники,які пройшли перший рівень навчання).
