EN UA

Якими ми бачимо різдвяні вертепи: замість царів – українське князівство, або картини з Євангелії замість костюмованих персонажів.




Цими днями «історію народження Бога» вкотре пережила спільнота, яка зібралася в гостях у членів Товариства «Милосердя» на вулиці Руська, 10 у Львові. У період різдвяних свят Товариство неодноразово влаштовувало зустрічі громади з носіями різдвяних традицій та обрядів. Так, 25 грудня, коли Західний світ святкує Народження Сина Божого, до членів Товариства завітав народний майстер із виготовлення дідухів Володимир Мишолівський. Із приходом майстра приміщення на Руській не лише наповнилося духом запашного сіна, збіжжя і різноманітного цвіту, а й  прадідівською українською традицією.

Того ж дня усіх, хто зібрався у приміщенні «Милосердя», навчали виготовляти прикраси та іграшки на ялинку із... звичайнісінького сіна.

15 січня на Руській відбувся вечір коляди. Загалом, у приміщенні Товариства збирається львівська інтелігенція різних поколінь: від найстаршої еліти до представників молодіжних організацій, які творять сучасну кульутру, і не забувають про надбання попередників. Так, перед спільнотою виступив родинний театр «Дзвіночок». Аматорська трупа незвична тим, що в її склад входять найменші члени родини львівської мисткині Зеновії Шульги, а саме: семеро її внуків та їхні родичі. В Україні існує давня традиція родинних дитячих театрів. Схожий звичай  мала родина Петра та Лариси Косач – батьків геніальної Лесі Українки. Сама поетеса та її брат Михайло часто ставили вистави для своїх рідних. З приємністю на Святвечір виступають перед родиною і юні актори «Дзвіночка».

«Кожного Святвечора чи Різдва мої внуки приходять до мене, і не тільки їдять кутю, але ще мусять показати вертеп, – розповіла Зиновія Шульга. – Дітей менше, ніж персонажів вертепу, тому я зробила ляльки. Таким чином одна дитина може грати кілька ролей, час від часу озвучуючи ляльку». Сценарій вертепу, який поставив «Дзвіночок», теж нетрадиційний. Наприклад, є тут князі  Володимир та Данило, і княгиня Ольга – замість трьох царів. За основу бабуся і внуки взяли текст отця Володимира Фарата, та дещо його змінили на користь української історії. «Не можемо ми в XXI століття ввійти ніким, – каже Зеновія Шульга. – Українці – дуже давня нація, і все те, що ми надбали впродовж віків, повинні передати дітям і внукам. А як заохотити молодь, наприклад, виступати вдома на свята? – До них треба ставитися, як до друзів. Мої внуки для мене – асистенти, друзі, помічники. Це моя душа ходить по світу!», – зізнається львівська мисткиня. 

«Де Пречиста Діва Сина родила, Там грають царі На щиро злотій бандурі», - це лише уривок із однієї старовинної коляди. А скільки їх виконав гурт колядників, які завітали в Товариство з різдвяною співанкою-оповідкою «Історія народження Бога»! Виник гурт лише цьогоріч. Глибока духовна ідея об’єднала п’ятеро молодих людей: показати вертеп – не як фольклорне дійство, а як євангельський хід історії. «Була ідея поколядувати, але знайти колядки давніші, трохи  призабуті, та зробити вертеп, який би ніс ідею Народження Бога, а не просто Різдва, як веселого дійства, – розповідають Богдана Давидюк, Іванка Рудакевич, Уляна Журавчик, Володимир Ольшанський та Василь Пишкович. Отож, ми зробили символічну шопку, яку можна тримати перед собою, а сцени Народження Христа зобразили в картинах, намалювали їх самі. Починається історія від Благовіщення – і до моменту, коли царі прийшли  привітати Мале Дитя. Спершу ми просто ходили колядувати до знайомих, та в різні релігійні установи. Сьогодні були запрошені на вечір коляди», – розповіли учасники гурту. 

На довершення вечора співу і прослави Бога зазвучали інтерпретації коляд  в інструментальному виконанні музичного клубу Ярослава Ільницького, який діє при Товаристві «Милосердя». «Українська колядка – незвичайна своєю мелодією, – каже Ярослав Ільницький. – Вона можлива в джазовому виконанні, а можна її імпровізувати на сопілці. Колядка – і українська, і старовинна –поєднує в собі мої музичні зацікавлення. Адже старовинної української музики збереглося дуже мало. Колядка, на мою думку, не повинна виконуватися за строгим каноном, як, наприклад, духовний та церковний спів. Їй притаманне піднесення, але вона є на пограниччі духовного і народного виконання», – додав Ярослав Ільницький.

Нагадаємо, що зустрічі на Руській, 10, відбуваються  в рамках проекту «Зустріч поколінь», який провадить Інститут лідерства та управління УКУу співпраці з Марійським Товариством «Милосердя», за підтримки фонду «Турбота про літніх в Україні».

Підготувала Юля Роїк