2 лютого 2012 року у Марійському Товаристві «Милосердя», що на вул. Руська, 10 у Львові, відбувся вечір спогадів основних історичних подій, які об’єднювали українців. Зокрема, це «живий ланцюг» 1990-го року і Помаранчева Революція у 2004-му. Гостем товариства був учасник «живого ланцюга» та відомий громадський діяч, віце-ректор УКУ Мирослав Маринович. Свої думки та почування щодо можливості ще раз об’єднатися українцям висловлювала молодь християнської спільноти «Обнова» та всі охочі. Аби вечір відбувся активно, до обговорення запропонували дискусійні теми, зокрема: чи варто Україні перейти на федеративний устрій, чи однаково ставляться до державності українці сходу і заходу та, як мають співживатися етнічне населення та національні меншини, хто має формувати основні напрямки розвитку держави.
У своєму вступі Мирослав Маринович пригадав, як у неділю 21 січня 1990-го року стояв у «живому ланцюзі» за Дрогобичем, де тоді мешкав. «Ланцюг – це поодиноке явище, яке не можливо повторити», - каже він. Та, навіть, для того, щоб відбулася подія такої ваги, хай іншої форми, необхідно зруйнувати «карфаген нашої недуховності». «Хоч можемо стати, вже струм по руках не побіжить, - згадав про той день Мирослав Маринович. - Тоді це був злет духу. Сьогодні на першому місці є інтереси кожного з угрупувань». Однак нині ми маємо те, що дуже міцно нас об’єднує – «усі українці однаково страждають від аморальності влади», - додав Мирослав Маринович.
Після тривалої дискусії щодо можливості федеративного устрою України, учасники зустрічі дійшли до висновку, що наша країна до цього не готова, бо на тому етапі становлення державності, який маємо сьогодні, це знищило б українську єдність в її основі. «Ми сьогодні не маємо чистих ознак ні східного, ні західного українця, - каже Мирослав Маринович. - Тільки з відродженням духовної основи відродиться наша ідентичність, але вже справжня». Він також змалював свій образ об’єднання українців: «Коли я бачу альбом української вишивки, то розумію, що серед усього різноманіття орнаментів і стилів, можна виділити два основні: східний і західний, а водночас все це є українська вишивка, і її відразу відрізниш від російської чи білоруської. Це, як на мене, найкраща ілюстрація нашої єдності в багатоманітті», - каже Мирослав Маринович.
«Коли йдеться про державність, то, як на мене, всі українці є патріотами, - поділився учасник зустрічі Петро Сюсько. – Етнічно ми справді відрізняємося, зокрема у питаннях мови і культури. Коли я був молодшим, то хотів, щоб Україна була саме такою, як я собі уявляв: щоб всі говорили українською, ходили до однієї церкви. Однак тепер я розумію, що всі, хто відчуває себе українцем, незважаючи на культурні відмінності, є горді за свою державу. Однак ми - на заході, і люди - на сході бачимо Україну по-різному, і кожен з нас боїться йти на компроміс, щоб не втратити свою ідентичність», - додав Петро Сюсько.
«Ми сьогодні переборюємо ще інші дві крайності, - продовжив Мирослав Маринович. – Погано є Україні, якщо українцям в ній гірше, ніж національним меншинам, однак не краще, якщо навпаки. Треба, щоб при верховному уряду були такі уми, які б знайшли спосіб забезпечити інтереси українського народу, зберігаючи велику чутливість до болю і ролі етнічних меншин», - зазначив віце-ректор УКУ.
Нагадаємо, вечір молоді з громадським діячем Мирославом Мариновичем відбулася у рамках проекту «Зустріч поколінь», який провадить Інститут лідерства та управління УКУ у співпраці з Марійським Товариством «Милосердя», за підтримки фонду «Турбота про літніх в Україні».
|
